Допомога учню. 5 клас.

Шановні учні!
Пропоную вам список літератури, яку ми будемо опрацьовувати у наступному навчальному році. Зверніть увагу на великі за обсягом твори, що підкреслені. Якщо ви не прочитаєте їх влітку, то під час навчання вам буде дуже складно.
Бажаю радісних канікул та цікавого читання!

1.Грецькі міфи.
Міф про Прометея.Міфи про Геракла.«Нарцис»,«Орфей і Еврідіка», «Пігмаліон і Галатея», «Деметра і Персефона».
2.Індійські міфи.

«Творення», «Про створення ночі»,«Про потоп», «Про золоті часи».

3.Єгипетські міфи.

«Ра та Апоп», «Міф про те, як Тефнут покинула Єгипет".

4.Езоп.

 Байки «Лисиця і виноград», «Вовк і Ягня», «Крук і лисиця», «Мурашки й Цикада». 

5.Іван Андрійович Крилов. 

Байки «Бабка й Муравель», «Вовк і Ягня». 

6.Жуль Верн 

«П’ятнадцятирічний капітан».

7.Роберт Льюїс Стівенсон 

«Острів скарбів».

8. Чарльз Діккенс

«Різдвяна пісня в прозі». 

9.Микола Васильович Гоголь 

«Ніч перед Різдвом».

10.Дж. К. Роулінґ

«Гаррі Поттер і філософський камінь»

11.Антон Павлович Чехов.

 «Хамелеон»,«Товстий і тонкий».

12. Джек Лондон 

«Жага до життя».

13.Гаррієт Бічер-Стоу

«Хатина дядька Тома». 

14.Володимир Галактіонович Короленко 

«Сліпий музикант»

15.Генрі Лонґфелло 

«Пісня про Гайавату».

16.П.Треверс.

«Мері Поппінс». «Історія про найкращу у світі няню…». 

17.Рей Дуґлас Бредбері. 

«Усмішка».

18.Роберт Шеклі.

 «Запах думки». 

19.Крістіне Нестлінґер 

«Конрад, або Дитина з бляшанки»

20.Астрід Анна Емілія Ліндґрен 

«Міо, мій Міо».

21. Крюс Дж. 

«Тім Талер, або Проданий сміх». 

Шановні учні! На період карантину пропоную вам додаткові матеріали для самостійного опрацювання.

Тема.                                    Чарівність художнього світу твору Туве Янсон

Мета:                                    познайомити зі змістом повісті; розвивати навички виразного читання; переказу прозових творів великого обсягу, виділення основних епізодів повісті; виховувати почуття відповідальності за свої вчинки, дружби.

ХІД  УРОКУ

І. Перевірка домашнього завдання.

1. Бесіда за прочитаним.

• Чи можемо ми стверджувати, що твір Туве Янсон – казкова повість?
• Які ознаки літературної казки притаманні повісті Туве Янсон? ( Діють чарівні істоти, відбуваються чарівні перетворення, є чарівні предмети.)
• Як проводять зиму мумі-тролі?
• Які весняні прикмети Мумі-долу?
• Що ви знаєте про Гемуля? Яке нове хобі він собі знайшов?
• Перекажіть епізод, який вам найбільше сподобався.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

1. Слово вчителя.

 Туве Янсов прожила 86 років, а 72 з них існували придумані нею герої – Мумі-тролі. Й усі ці роки вони славили свою «маму», годували її, змушували працювати день і ніч, керували творчим процесом! Отаких непростих героїв вигадала юна дівчинка Туве, сидячи в теплому будиночку на березі Фінської затоки, куди вона з батьками приїзджала на літній відпочинок. Причому спочатку народився намальований Мумі-троль. Дивовижні і незвичайні пригоди траплялися з цими кумедними істотами. З деякими з них ви вже познайомилися, а про деякі вам тільки належить довідатися.

2. Оголошення теми,епіграфа і мети уроку.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Виразне читання ІІ розділу повісті «Капелюх чарівника».
2. Обмін враженнями про прочитане, евристична бесіда.

• Яку гру влаштували мешканці Мумі-долу одного тихого літнього вечора?
• Як змінився Мумі-троль під дією капелюха?
• Хто впізнав Мумі-троля, незважаючи на його дивний вигляд?
• Як ви гадаєте, чому саме мама впізнала його?
• Як і за що Мумі-троль і Хропусь покарали Мурашиного Лева?
• Яке рішення прийняли мешканці Мумі-долу щодо капелюха?
• Розкажіть про нічну пригоду Нюхмумрика та Мумі-троля.
• Які риси характеру проявив Мумі-троль під час цієї пригоди?

ІУ. Застосування умінь і навичок.

1. Складання «Сюжетного ланцюжка».

Гра в піжмурки, перевтілення Мумі-троля – Рішення покарати Мурашиного Лева за допомогою капелюха – Пастка для Мурашиного Лева – Дивовижні перетворення – Рішення позбутися капелюха – Нічні пригоди Мумі-троля та Нюхмумрика

2. Згадайте, на що або на кого перетворилися предмети і герої повісті та з’єднайте їх стрілочкою

Шкаралупи від яєць	Жовті канарки
Мурашиний Лев	Страшний смішний звір
Мумі-троль	Фруктовий морс
Вода із річки	Маленький їжачок
Риби-плотвички	Пухнасті хмаринки

У. Підсумок.

1. Інтерактивна вправа «Мікрофон». Продовжте речення:

«Мені найбільше запам’яталося…»

«Найсмішнішим мені здалося те…»

«Я отримав задоволення від…»

УІ. Домашнє завдання.

Для всіх учнів.

1. Розвиваємо уяву. Уявіть собі, що до капелюха потрапила щітка, яблуко, вишні, дзеркальце. На що б вони могли перетворитися? (Усно)

      2. Написати твір-мініатюру «Чого навчає нас історія «Капелюх чарівника»?( Обсяг роботи     приблизно 5 речень)

Пропоную творчі роботи учнів

Моцненко М.

Чеховський І.

Кизима О.

Лизогуб А.

Чайка М.

Дяченко Н.

Бірюкова Т.

Чергик А.

Кіях С.

Урок1  

    «Картина світу, створена Керроллом,— це нереальна реальність» (Корній Чуковський)

Тема.                       Льюїс Керролл «Аліса в Країні Див». Творча історія книги, її зв’язок із біографією  письменника та життям Англії вікторіанської доби

Мета:

                             ƒ. навчальна: ознайомити учнів із життям і творчістю письменника, зацікавити його   художніми книгами, спонукати до читання;

                             ƒ. розвивальна: розвивати творчу уяву, фантазію, уміння виразно читати, коментувати прочитане, висловлювати свої думки;

ƒ                             . виховна: виховувати допитливість, повагу до світової духовної спадщини.

Теорія літератури:   літературна казка, повість.

Тип уроку:                урок вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

І. Аналіз контрольної роботи

ІІ . Мотивація навчальної діяльності.

Оголошення теми й мети уроку

У ч и т е л ь.

       Майже сто п’ятдесят років зачаровує і дорослих, і дітей чудовий світ художніх творів Льюїса Керролла. Книги про Алісу читають у всьому світі. І найдивніше, що автор — серйозний ма-тематик, з одного боку, і фантазер, кращий друг дітей — з іншого.

       Книги Керролла — це казка, переплетена з реальністю, це — світ вигадки і гротеску. Подорож Аліси — це шлях, по якому вільно ковзає фантазія людини, не обтяженої клопотами «дорослого»

життя, тому персонажі, що зустрічаються на шляху, і пригоди, пережиті Алісою, так близькі дітям. Створений у секундному пориві всесвіт Аліси потряс увесь світ. Напевно, жоден художній твір на світі не має стільки читачів, наслідувачів і ненависників, як твори Льюїса Керролла. Відправляючи Алісу вниз по кролячій норі, автор навіть не припускав, куди приведе маленьку героїню його фантазія, і вже тим більше не знав, як відгукнеться його казка в серцях мільйонів людей.

ІІ . Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

Варіант № 1

1. Повідомлення учнів

— Я — Чарльз Лютвідж Доджсон. Мій батько був священиком. За англійською традицією, мене назвали подвійним ім’ям — Чарльзом на честь батька й Лютвіджем — на честь матері.Батько був освіченою людиною, добре знав математику, сам нас навчав замість початкової школи. Мав велике почуття гумору. Якось він поїхав у справах до міста Лідс і написав мені, восьмилітньому хлопчикові, який просив його привезти напильник, викрутку та кільце для ключів, листа: «Я не забув про твоє доручення. Щойно я приїду до Лідса, я зараз же вийду на середину вулиці й закричу: “Крамники! Крам-ни-ки!” Шістсот чоловік кинуться зі своїх лавок на вулицю — побіжать на всі боки — задзвонять у дзвони — скличуть поліцію — піднімуть на ноги все місто.Я буду вимагати собі напильник, викрутку й кільце для ключів, і якщо їх мені не доставлять негайно, за сорок секунд, я не залишу у всьому славному місті Лідсі жодної живої душі, крім хіба що кошенятка, і то лише тому, що в мене просто не буде часу його знищити!»

      Як бачите, батько не лише не зупиняв нас, дітей, у наших іграх та фантазіях, а й усіляко їх підтримував.

      Потім я навчався в Оксфордському коледжі. Завершив із відзнакою аж два факультети — математичний та класичних мов. Таке траплялося нечасто, тому батьки дуже пишалися моїми

успіхами. Мене залишили викладачем у рідному коледжі, згодом я став ученим, професором, написав багато наукових праць із математики. Сан диякона, який я прийняв, забороняв одружуватися й мати

дітей, тому я залишився на все життя самотнім. Правила оксфордського закладу були дуже суворими, необхідно було багато працювати. Серед дорослих я так і не завів друзів, товариства соромився,

адже заїкався й не чув на одне вухо.

            Лише раз мені довелося подорожувати в незнайому для мене легендарну країну — Росію. Побував у Москві, Петербурзі, на ярмарку в Нижньому Новгороді.

           Лекції мої були сухими, точними, тому студентам, напевне, було нецікаво. Та й характер у мене нелегкий — над усе люблю порядок, не терплю, коли роблять щось не так, як я звик. Доводиться навчати. Відчуваю, що через мої повчання мене вважають нудним.

— Я — Льюїс Керролл. Дуже люблю гратися зі словами, передражнювати поетів. Я і своє ім’я Чарльз Лютвідж переклав латинською мовою, вийшло «Каролус Людовікус», поміняв їх місцями й знову переклав англійською. Вийшло Льюїс Керролл. Це мій псевдонім, адже всі письменники люблять називати себе іншими іменами.

    У дитинстві я не лише грав у різні ігри, а й сам їх придумував. У нашому саду була побудована іграшкова залізниця. Пасажири — мої братики й сестрички — мали оформляти квитки, дотримуватися всіх правил проїзду. Разом із сусідом-теслею ми збудували театр маріонеток — таких ляльок, якими керують люди.

     П’єси для вистав я писав сам, сам же був і актором. Ще я випускав власний ілюстрований сімейний журнал.

     Не можу сказати, що шкільні роки залишили мені приємні спогади. Ні за які блага я не погодився б знову пережити ті три роки, які я провів у «публічній школі» з її регламентованістю, релігійністю, культом спорту й сили, традицією «рабства» — підкорення молодших школярів старшим.

      Коли став дорослим, не полишив свої вигадки. Ви бачили, напевне, як люди грають у шахи в потязі й фігурки не падають і не з’їжджають при рухові транспорту, адже прикріплюються за допомогою штифтів, то знайте — це мій винахід. Ще один придуманий мною пристрій дає змогу писати в темряві. Улюблені заняття в мене — малювання, гра в шахи, більярд, крокет, жонглювання,показ фокусів, відвідування театру. Та найбільше мене цікавила новинка ХІХ століття — фотографія. Це була досить складна справа — знімки робилися за великої витримки, на скляних пластинах; проявляти необхідно було одразу ж після зйомок. Не без гордості скажу, що деякі мої фотографії будуть дивувати своєю виразністю та майстерністю композиції навіть людей ХХ століття.

       Ще я любив писати листи своїм маленьким друзям — дітям. Але це були незвичайні послання — листи-бурчуни, листи-дражнилки, листи-страшилки, листи-жарти.

2. Бесіда

• Ви, напевне, здогадалися, що ці два джентльмени — одна й та сама людина, яка за різних життєвих обставин поводиться по-різному. Яка вам із них більше подобається — Чарльз Лютвідж Доджсон чи Льюїс Керролл?

Довідка. Джентльмен — це людина, яка дотримується прийнятих у суспільстві правил поведінки, а також відзначається вишуканістю одягу й манер.

3. Повідомлення учнів

— Про дружбу Керролла з Алісою Ліддел та її сестрами та обставини написання казок надруковано сотні сторінок. «Три дівчинки Ліддел» — це дочки ректора «Крайст Черч коледж», одного з авторів відомого в ті часи «Грецького лексикона Ліддела і Скотта». Дівчаток звали Лоріна-Шарлотта, Аліса та Едіт. Алісі в той час виповнилося 10 років. Під час прогулянки 4 липня 1862 року Керролл розповів дівчаткам казку, що стала основою для книжки «Аліса в Країні Див». Судячи з усього, Аліса Ліддел була дівчинкою незвичайною; про це свідчать і спогади сучасників письменника, і її численні портрети, і зізнання самого Керролла.

      «Аліса в Країні Див» вийшла у світ у видавництві Макміллана 1865 року. Лише декотрі із близьких друзів письменника змогли одразу справедливо оцінити її оригінальність та новизну. Критика зустріла книгу з прохолодою. «Аліса в Країні Див» узаконила нове ім’я доктора Доджсона — Льюїс Керролл, яким він і раніше підписував свої гумористичні вірші, що інколи друкувалися в різних журналах. Псевдонім Доджсон отримав, переклавши два даних йому при хрещенні імен на латинь, помінявши їх місцями і знову «переклавши» англійською мовою. З тих пір це ім’я міцно ввійшло в англійську літературу, спочатку для дітей, а потім — для дорослих. Не мине й десятка років після публікації «Аліси в Країні Див», як Льюїса Керролла порівнюватимуть із самим Чарльзом Діккенсом.

(ЛК) Слава його казок про Алісу зростає: окрім перекладів «Аліси в Країні Див» німецькою і французькою мовами, 1872 року виходить переклад італійською, 1874-го — голландською, 1879-го —

російською мовою. До Різдва 1886 року Театр принца Уельського в Лондоні ставить «Алісу в Країні Див».

        На батьківщині Керролла в сільській церкві Дерсбері є вітраж,де разом із задуманим Додо стоїть Аліса, а навколо — Білий Кролик, Капелюшник, Березневий Заєць, Чеширський Кіт та інші персонажі його безсмертних казок.

        Казкова дилогія Керролла про Алісу — чи не єдиний в історії літератури приклад твору, написаного спочатку для дітей, а потім «позиченого» дорослими. Сам факт «узурпації» був широко визнаний уже 1932 року, коли Англія відзначила сторіччя з дня народження Керролла національними урочистостями, що завершилися присудженням Оксфордським коледжем Крайст Черч, з яким було пов’язане все наукове життя Керролла, почесного докторського ступеня вісімдесятилітній місіс Харгрівз — Алісі Ліддел, яка надихнула колись письменника на створення його казки.

4. Повідомлення учня (або розповідь учителя)

— Л. Керролл жив за часів так званої вікторіанської епохи, яка тривала шістдесят чотири роки: з коронації королеви Вікторії 1837 року до її смерті 1901 року.

      Коли не стало англійського короля Вільяма ІV, перервалася чоловіча лінія ганноверської династії, британський престол посіла вісімнадцятирічна племінниця Вікторія, яка стала родоначальницею правлячого й донині дому Віндзорів. За 64 роки її правління в так звану вікторіанську епоху Англія пережила надзвичайний політичний, економічний і культурний розквіт.Англія досягла небаченого розвитку індустрії, торгівлі, фінансів, морського транспорту, побудувала величезну колоніальну імперію, стала, на думку істориків, «промисловою майстернею світу».

     Королева прожила довге життя, смаки її змінювалися, відповідно до них у вікторіанській добі виділяють три періоди: ранньовікторіанський, середньовікторіанський та пізньовікторіанський.

    У ранньовікторіанську епоху (1837–1861) королева була молодою, закоханою та, як пишуть, дуже привабливою. Коли ж не стало принца-консорта Альберта, королева, а з нею і весь двір тривалий час перебували в глибокому траурі. Сама королева до кінця життя так і не зняла чорного вбрання.

     Могутність Британії досягла апогею. Що стосується письменників, то вони стали відігравати помітну роль у суспільно-політичному житті; «володарем умів» на той час виявився Чарльз Діккенс, який різко критикував у своїх творах вади тогочасного суспільства, і це викликало в Англії дуже сильний резонанс. Парламент навіть ухвалив у зв’язку з цим відповідні закони.

     Льюїса Керролла з його творами «Аліса в Країні Див» і «Аліса в Задзеркаллі» визнали й зрозуміли не всі. ХІХ століття створило свій міф про Керролла, міф про те, що дороге вікторіанській епосі,— про доброту й ексцентричність, про глибоку релігійність і чудовий гумор, про суворе й розмірене життя, яке інколи переривалося «інтелектуальними канікулами», під час яких і були написані казки про Алісу.

IV. Закріплення знань, умінь і навичок

Інтерактивна вправа «Сонечко»

• Складіть психологічний портрет письменника за почутими розповідями.

V. Домашнє завдання

Уміти розповідати про письменника, розпочати підготовку до реалізації проекту на урок позакласного читання — читати книгу Л. Керролла «Аліса в Задзеркаллі».

VІ. Підбиття підсумків уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

• Продовжте речення:

— Найбільше мене вразив той факт, що…

Це цікаво!

Нам відомі кілька домашніх журналів, які видавав Керролл: «Корисна й повчальна поезія», «Ректорський журнал», «Комета», «Рожевий бутон», «Зірка», «Світлячок», «Ректорська парасолька» і «Міш-меш» (слово, за власним визнанням автора, позичене в дещо викривленому вигляді з німецької мови, яке означає «всяка всячина»). Уже в цих ранніх пробах пера відчувається схильність автора до пародії й бурлеску.

Гумористичного переосмислення та перелицювання зазнають відомі рядки класиків — Шекспіра, Кітса, Діккенса та ін., відчуваються глибока начитаність юного письменника та його обдарованість.

Урок 2

«Я люблю життя, адже маю пізнати ще стільки невідомого» (Е. Хопкінс)

Тема. Л. Керролл «Аліса в К раїні Див». Сюжет твору

Мета:

ƒ. навчальна: допомогти учням глибше усвідомити зміст твору;

ƒ. розвивальна: розвивати творчу уяву, навички виразного читання, переказування, коментування ключових епізодів, висловлення своєї думки про прочитане;

ƒ. виховна: виховувати допитливість, увічливість, любов до книги та читання.

Теорія літератури: літературна казка, повість, сюжет, фантастика.

Тип уроку: комбінований урок.

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності.

Оголошення теми й мети уроку

У ч и т е л ь. Ми так багато цікавого дізналися про письменника Льюїса Керролла, що, мабуть, хочеться швидше познайомитися з його загадковим та захопливим твором «Аліса в Країні Див», самим потрапити в той чудовий Дивокрай. Сьогодні на уроці ми розпочнемо цю фантастичну мандрівку до Країни Див.

ІІ . Актуалізація навчальної діяльності школярів

Літературна гра «Так чи ні» (літературний диктант)

1. Льюїс Керролл — англійський письменник. (Так)

2. Найбільше Керролл любив хімію, проводив різні хімічні досліди. (Ні)

3. Керролл був єдиною дитиною в сім’ї, тому батьки могли приділяти йому багато уваги. (Ні)

4. Початкову освіту хлопчик здобув удома, з допомогою батька. (Так)

5. У дитинстві Чарльз любив кататися на велосипеді, плавати в річці. (Ні)

6. Керролл був редактором власного сімейного журналу. (Так)

7. Льюїс Керролл був відомим ученим-математиком свого часу. (Так)

8. У творі «Аліса в Країні Див» Л. Керролл відобразив життя Англії вікторіанської доби. (Так)

9. Льюїс Керролл винайшов пісковий годинник та кулькову ручку. (Ні)

10. Письменник дуже любив займатися фотографією й досяг у цій галузі великої майстерності. (Так)

11. Льюїс Керролл був у студентів улюбленим викладачем математики. (Ні)

12. На батьківщині Льюїса Керролла стоїть йому пам’ятник — сам письменник в оточенні героїв своїх творів. (Так)

ІІ . Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Робота з текстом

Виразне читання казки-повісті Л. Керролла «Аліса в Країні Див» (розділи «У глиб кролячої нори»,

«Озеро сліз», «Партійні перегони та правдива історія»)

2. Словникова робота за питаннями учнів, обмін враженнями про прочитане

3. Евристична бесіда

• Як Аліса потрапила до Країни Див?
• Які пригоди трапилися з нею того дня?
• Що її найбільше вразило у Країні Див?
• З ким Аліса зустрілася у Країні Див? Як до неї там ставилися?

4. Робота з текстом

• Прокоментуйте уривки з твору Л. Керролла «Аліса в Країні Див»*, висловіть свою думку про те, як ці рядки характеризують маленьку героїню.

Розділ І

«З однієї полички Аліса, пролітаючи, прихопила жбанок; на ньому був напис “Джем із помаранчів”, та всередині, як назло, виявилося порожньо. Просто кинути посудину вона не захотіла, боячись забити когось унизу, й примудрилася запхати жбанок до якоїсь шафки, яку саме проминала» (Аліса думала про безпеку інших, була культурною дівчинкою, вихованою.);

«“Що ж,— думала Аліса,— після такого падіння загуркотіти зі сходів буде як раз плюнути. Якою хороброю мене всі вдома вважатимуть! Та я б навіть не кавкнула, якби зверглася з вершечка будинку!” (І це, треба сказати, було аж занадто схоже на правду)»

(Хотіла, щоб її вважали сміливою дівчинкою. Мабуть, була трохи бешкетливою.);

«— Цікаво, скільки миль я вже пролетіла? — промовила Аліса вголос.— Певно, я маю наближатися до центру Землі. Так, поміркуймо: здається, це мусить бути десь чотири тисячі миль углибину… ( бо ж, розумієте, Аліса вивчила кілька таких цікавинок на уроках у класі, і хоч тепер була не надто добра можливість похизуватися знаннями, позаяк бракувало слухачів, зате можна було повправлятися у повторенні)» (Аліса була допитливою, добре вчилася, багато, як на свій вік, знала.);

«…Та мені доведеться запитати в них, що то за країна, до речі. Прошу пані, це нова Зеландія чи Австралія?.. Ще подумає через це розпитування, що я — якась мала невігласка! Ні, питати не годиться, може, побачу десь напис» (Аліса дуже ввічлива, не хоче здатися нерозумною, незнайкою.);

«— Діна дуже сумуватиме за мною цього вечора, ще б пак! (Діною звали кішку.) Сподіваюсь, вони не забудуть поставити їй тарілочку з молоком під час вечірнього чаю?» (Аліса дуже любить домашніх тваринок, турбується про них.);

«Ні, я спершу роздивлюся,— вирішила вона,— й побачу, є на пляшці напис “Отрута” чи немає»; бо ж Аліса читала кілька чудових маленьких історій про діточок, які обпеклися, стали поживою для диких звірів або вскочили в інші неприємні халепи тільки тому, що вони не пам’ятали простеньких правил, яких їх учили їх друзі…» (Аліса обережна й розсудлива, уміє застосовувати своє знання на практиці.);

«— Ну ж бо, немає сенсу сидіти й отак собі рюмсати,— озвалася Аліса до себе доволі суворо.— Раджу тобі негайно припинити! Зазвичай Аліса давала собі слушні поради (хоча й рідко їм слідувала), а інколи лаяла себе так безжально, що аж на очі їй наверталися сльози. Одного разу, пригадується, вона намагалася накрутити собі вуха за те, що шахраювала в грі у крокет, у яку грала сама проти себе…»

( Аліса розважлива, володіє своїми емоціями, самокритична, чесна навіть із самою собою.).

Розділ ІІ

« — Усе чудернацькіше та чудернацькіше! — зойкнула Аліса ( вона була така ошелешена, що на мить зовсім забулася, як треба правильно говорити)»  (Дівчинка завжди намагалася говорити правильно, грамотно.);

«Та якщо я вже не та, то виникає запитання: хто я взагалі, заради Бога, така? Ах, оце справжня загадка!

І вона стала пригадувати всіх знайомих дітлахів свого віку, щоби пересвідчитися, чи не стала вона кимось із них.

— Я напевно не Ада,— міркувала Аліса,— бо в Ади волосся завивається такими довгими кучерями, а в мене взагалі ніяких кучерів нема. І я точно не Мабель, адже я ж знаю силу-силеннну речей, а вона! О! Та вона нічогісінько не знає! І крім того, вона — це вона, а я — це я… …Треба перевірити, чи знаю я все те, що знала раніше. …Ні, певно, це неправильно! Мабуть, я таки перетворилася на Мабель!» (Аліса

використовує у своїх роздумах закони, прийоми логічного мислення.);

«Ну ні, я вирішила: якщо вже я Мабель, то залишуся тут! І даремно всі вони будуть звішуватися сюди головою вниз та гукати: “Піднімайся знову до нас, дорогенька!” …Але ж! — скрикнула Аліса й залилася слізьми.— Нехай би вони тільки звісилися сюди донизу головами! Я так утомилася бути тут сама!» ( Аліса товариська, дружелюбна, не може бути самотньою.);

«— О люба Мише, чи не знаєте ви, як вибратися з цього озера?» (Аліса чемна, ввічлива, з повагою ставиться до інших.);

«Може, вона не розуміє англійської,— подумала Аліса.— Голову на відсіч даю, це французька миша, що прибула до нас разом з Вільгельмом Завойовником». (Бо ж, при всіх своїх чудових знаннях з історії, Аліса не надто чітко уявляла, як давно відбувалися ті чи інші речі.) Отож вона озвалася знову [французькою]» (Героїня знає кілька мов, має досить добрі знання з вітчизняної історії, хоч іще маленька.).

Розділ ІІІ

«…Незабаром Аліса вже запросто теревенила з усіма, начеб знала їх усе своє життя» (Аліса — гарна співрозмовниця, легко знаходить спільну мову навіть із незнайомими.);

«— Будь ласочка, поверніться й завершіть вашу історію! —гукнула Аліса їй услід, і всі інші також загукали хором: “Будь ласка, поверніться! Завершіть!”, але Миша тільки роздратовано струснула головою і закрокувала швидше.

<…>

— Ось, дорогенька, тобі добрий урок, як погано виходити з себе!» (Дівчинка ласкава, ввічлива; Миша своєю поведінкою показує, як недобре дратуватися, не володіти собою.).

ІV. Закріплення знань, умінь і навичок

Літературознавча робота

Знайдіть у творі Л. Керролла ознаки літературної казки, повісті (фантастичні події, багато героїв та ін.).

Поясніть значення виразів (фразеологізмів):

• Й оком не змигнула — швидко, винахідливо.
• Раз плюнути — легко.
• Клювати носом — дрімати.
• Темно, хоч око вибери — дуже темно.
• Зірвалася на ноги — швидко зіскочила, піднялася.
• Вскочити в халепу — потрапити в скрутне, неприємне становище.
• Впасти в око — бути помітним, примітним.
• Мені начхати — байдуже.
• Спало на думку — придумалося, подумалося.
• Голову на відсіч даю — переконаний у правдивості, правильності твердження.
• Затамувати подих — затихнути, причаїтися.
• Виходити з себе — гніватися, бути роздратованим.
• Терпцю не стає — немає терпіння.

V. Домашнє завдання

Навчитися виразно читати, переказувати перші три розділи повісті-казки «Аліса в Країні Див», виділяти в них головні епізоди, уміти висловлювати свою думку про прочитане.

VІ. Підбиття підсумків уроку

Варіант № 1

Інтерактивний прийом «Градусник»

Учні на зображеному на дошці (чи аркуші) градуснику позначають враження від уроку: відмітка

на нулі — нейтральні; вище нуля — добрі, позитивні (червоним); нижче нуля — не дуже добрі (синім).

Варіант № 2

Інтерактивний прийом «Мішень»

Учні на зображеній на дошці (чи аркуші) мішені позначають точність «влучення в душу» ідей уроку: чим ближче до центру мішені, тим більшою мірою ідеї уроку зачепили душу учнів за живе.

Додаток

Це цікаво!

     Крокет — спортивна гра. Кожен із учасників команди ударами молотка по дерев’яній кулі намагається швидше провести її через відповідно поставлені на майданчику ворітця.

     Ще в XVII столітті гра крокет була найулюбленішим дозвіллям французів. В інших європейських країнах, і особливо в Англії, крокет набув поширення через 200 років. Полюбили цю азартну ГРУ англійці й почали створювати клуби, розробивши певні правила для гравців, згідно з якими почали проводити змагання.

     Перший відкритий чемпіонат Англії відбувся 1867 року, а 1900-го й 1904 років крокет включили в програму Олімпійських ігор. У середині XIX століття крокет також був дуже популярний у Росії. Ним були захоплені високопоставлені особи, з-поміж них і члени царської сім’ї.

     За часів Другої світової війни крокет був забутий, але в наш час він знову знаходить своїх шанувальників. У Європі, Америці та Австралії цією грою захоплюються нітрохи не менше, ніж тенісом

або гольфом. Існує величезна кількість спортивних клубів, створено Всесвітню федерацію крокету.        Тільки в одному туманному Альбіоні спортивних клубів з крокету — близько 400. Для цієї гри по-трібен рівний земляний або трав’янистий майданчик завширшки 13,5–45 м і завдовжки 24–90 м. Діаметр куль — 8,28 см. Розмір воріт — приблизно 25 25 см.

Тема. Образ Аліси

Мета: вчити аналізувати казку, характеризувати образ головної героїні; формувати

вміння сприймати художній твір цілісно, вчити переказувати фрагменти художнього

тексту, виділяючи головну тему, вчити бачити опорну лексику; розвивати мовлення,

пам'ять, логічне мислення, увагу, фантазію; виховувати інтерес до читання.

Хід уроку

Життєрадісність дається лише у дитинстві,

коли весь світ новий і прекрасний і коли горе і

гріх – всього лише слова, пусті звуки, які нічого

не означають!

Льюїс Керролл

І. Актуалізація опорних знань.

1. Бесіда (слайди 1–2).

– Коли і як народилася казка «Аліса в Країні Див»?

– Чому героїню казки звуть Аліса?

– Які схожі риси характеру були притаманні Л. Керроллу та його маленькій подрузі

Алісі Лідделл?

2. Робота над епіграфом (слайд 3).

– Як ви гадаєте, за яких обставин у Л. Керролла народилася думка, що «життєрадісність

дається лише у дитинстві, коли весь світ новий і прекрасний і коли горе і гріх – всього

лише слова, пусті звуки, які нічого не означають!»?

ІІ. Мотивація навчальної діяльності, оголошення теми та завдань уроку (слайд 4).

Вступне слово вчителя. Казковий світ, куди потрапляє Аліса, захоплює і хвилює дівчинку; персонажі, з якими вона зустрічається, мають дивну поведінку, вони вразливі,

швидко ображаються, причепливі, дратівливі. Але дівчинка не втрачає здорового глузду,

оцінюючи ситуацію, вона легко переключається на іншу тему. Дивуючись чудасіям, що

відбуваються з нею, вона їх сприймає і навіть іноді намагається пояснити. Аліса приймає

казкові закони Країни Див, де панує своя дивна логіка. Тож пропоную вам

супроводжувати героїню в її подорожі, щоб краще познайомитися з нею.

IІІ. Перевірка домашнього завдання (слайд 5).

Фронтальна бесіда.

– Якою ми бачимо Алісу в розділі шостому «Порося та перець»?

– Який урок дає своїй улюблениці і читачам автор?

– Прокоментувати діалог Аліси і Чеширського Кота.

Слово вчителя. Чи знаєте ви, чого хочете? Якщо знаєте конкретно, чого хочете

досягнути, вам простіше буде обрати шлях до наміченої цілі. Отже, спочатку потрібно

намітити напрям, а потім розпочинайте рух. Ніхто, крім вас, не знає, який шлях підійде

вам. Робіть свій вибір самостійно!

ІV. Робота над темою уроку.

1. Виразне читання та переказ уривку з розділу сьомого «Божевільне чаювання»

(слайд 6, word-документ).

2. Бесіда.

– Де відбуваються події і хто бере участь у цій дивній церемонії?

– Як присутні поставилися до Аліси? Як поводиться Аліса?

– Яку загадку не змогла розгадати Аліса?

– Про що застеріг Березневий заєць Алісу?

– Про що зайшла розмова за столом? Яку річ почали обговорювати під час чаювання?

– З чим, на думку Капелюшника, потрібно поводитися правильно?

– Яка прикрість сталася в березні з Капелюшником і Березневим зайцем?

– Яку казку розповів Сонько? Який словесний каламбур пробували пояснити Алісі Сонько

і Заєць?

– Як поставилася дівчинка до побаченого і почутого?

3. Лексична робота (слайд 7). Методичний коментар: готуючись до переказу, учні

звертають увагу на слова і вирази з тексту, вживання яких допоможе відтворити

атмосферу і настрій дивних подій («…але всі троє тислися з одного його краю»; «не

вельми ґречно мені його пропонувати; «слід навчитися не зачіпати приватних тем»;

«Принаймні... принаймні кажу, що думаю... Зрештою, це одне й те саме!»). Щоб

уникнути під час переказу одноманітності, повторів у розповіді, увагу учнів слід

зосередити на дієсловах, які передають поведінку і стан героїні (Аліса → обурилася,

сердито мовила; відказала; з притиском мовила; промовила вона вголос; поквапливо

сказала; з цікавістю зазирала; жваво відказала; сказала якомога чемніше; задумливо

мовила; покірно сказала; засумнівалася;спитала дуже обережно).

4. Узагальнення спостережень за Алісою (слайд 8).

Складання «асоціативного ланцюжка».

– Які риси і якості героїні ми побачили, спостерігаючи за її поведінкою? (Розумна

дівчинка → любить навчатися, читати книжки, спілкуватися → не прагматична, але

постійно розмірковує, тому що їй цікаво знати, що буде далі → смілива → наполеглива →

допитлива → небайдужа → мрійниця і вигадниця → має почуття гумору → вихована,

чемна, привітна → щира, безпосередня).

5. Слово вчителя. Ім’я героя в художньому творі дуже часто служить його

характеристикою. Що ж означає ім’я героїні? Аліса – давньогерманське ім’я, воно

означає «шляхетного походження», «з благородного роду». Отже, найкращі якості героїні

нібито були передбачені її ім’ям.

Висновок. Аліса – втілення всіх дитячих чеснот часів вікторіанської Англії. Вона

поштива, привітна, скромна, стримана, серйозна, поводиться з відчуттям власної гідності,

навіть смілива, але, водночас, зберігає безпосередність, щирість, душевну відкритість.

Саме ці якості цінував у своїх маленьких подругах оксфордський професор

математики Доджсон.

V. Домашнє завдання (слайд 9).

Для всіх учнів.

1. Дочитати казку. Звернути увагу, які персонажі оточують героїню.

2. Скласти «Словничок Аліси» (тобто виписати слова і вирази, сказані дівчинкою за

різних обставин).

Індивідуальні завдання.

1. Підготувати розповідь про: Березневого Зайця, Капелюшника, Мишу Сонько,

Чеширського Кота. 

Уривок розділу «Божевільне чаювання»

• Перед будинком, під деревом, був виставлений стіл, за яким пили чай Шалений Заєць та Капелюшник. Між ними спав як убитий Сонько-Гризун, правлячи їм за подушку. Заєць із Капелюшником спиралися на нього ліктями і перемовлялись через його голову.
  
  

"Страх незручно для Сонька, - подумала Аліса. - Але, якщо він спить, то, мабуть, йому байдуже".

Стіл був великий, але всі троє тислися з одного його краю.

- Нема місця! Нема місця! - загукали вони, помітивши Алісу. 

- Місця скільки завгодно! - обурилася Аліса й сіла у велике крісло кінець столу.

- Скуштуй вина, - люб'язно запропонував Шалений Заєць.

Аліса кинула оком по столу, але, крім чаю, нічого не побачила.

- Не бачу тут ніякого вина, - сказала Аліса.

- А ніякого й нема, - знизав плечима Шалений Заєць.

- Тоді не вельми ґречно мені його пропонувати! - сердито мовила Аліса.

- Так само, як і сідати за стіл без запрошення, - сказав Шалений Заєць.

- А я не знала, що його накрито тільки для вас, - відказала Аліса. - Тут далеко більше, ніж три чашки.

- Тобі слід постригтися, - сказав Капелюшник. (Він уже давненько пас її цікавими очима й ось нарешті озвався.)

- А вам слід навчитися не зачіпати приватних тем, - з притиском мовила Аліса. - Це дуже нечемно!

Капелюшник витріщив на неї очі, але сказав ось що:

- Чим крук схожий на капшук? 

"Ну, тепер буде веселіше! - подумала Аліса. - Люблю загадки!"

- Думаю, я розлущу ваш горішок, - промовила вона вголос.

- Ти думаєш, що зумієш знайти відповідь: ти це хотіла сказати? - мовив Шалений Заєць.

- Саме це, - відповіла Аліса.

- Тоді думай, що кажеш, - мовив Заєць.

- Я завжди думаю! - поквапливо сказала Аліса. - Принаймні... принаймні кажу, що думаю... Зрештою, це одне й те саме!

- Аніскілечки! - скрикнув Капелюшник. - Ти ще скажи, ніби: «я бачу, що їм» і «я їм, що бачу» - одне й те саме.

- Ти ще скажи, - докинув Шалений Заєць, - ніби «я люблю те, що маю» і «я маю те, що люблю» - одне й те саме!

- Ти ще скажи, - підпрягся Сонько із заплющеними, мов у сновиди, очима, що «я дихаю, коли сплю» і «я сплю, коли дихаю» - одне й те саме! 

- Щодо тебе, друзяко, то це й справді одне й те саме, - зауважив Капелюшник, і на тому розмова урвалася.

Якусь часину товариство сиділо мовчки, й Аліса намагалася пригадати все з тієї дещиці, яку знала про круків та капшуки.

Капелюшник перший порушив мовчанку.

- Яке сьогодні число? - звернувся він до Аліси, добувши з кишені годинника. Він дивився на нього тривожними очима, тоді струснув ним і приклав до вуха.

- Четверте, - хвильку подумавши, мовила Аліса.

- На два дні відстає, - зітхнув Капелюшник, і додав, світячи лихими очима на Шаленого Зайця:

- Я ж тебе застерігав: масло не годиться для годинників.

- Але ж то було масло найвищого ґатунку, - сумирно відповів той.

- Так, але в нього могли потрапити крихти, - буркнув Капелюшник. - Додумався - мастити кухонним ножем!

Шалений Заєць узяв годинника й похмуро вп'явся в нього очима, тоді вмочив його у свій чай і глянув ще раз, після чого не знайшов нічого кращого, як повторити:

- Але ж масло було найвищого ґатунку!

- Який кумедний годинник, - зауважила Аліса, що з цікавістю зазирала Зайцеві через плече. - Показує дні, але не показує годин!

- Ну то й що? - промимрив Капелюшник. - Може, твій годинник показує роки? [68]

- Певне, що ні, - жваво відказала Аліса. - А все тому, що рік триває дуже довго.

- Отак і мій - сказав Капелюшник.

Аліса розгубилася. Капелюшникові слова, здавалось, були позбавлені будь-якого глузду, хоча вона добре розчула кожне слово.

- Я не зовсім вас розумію, - сказала вона якомога чемніше.

- Сонько знову спить, - зауважив Капелюшник і хлюпнув йому на ніс гарячого чаю.

Сонько нетерпляче труснув головою й озвався, не розплющуючи очей:

- Звичайно, звичайно, те самісіньке хотів сказати і я!

- Ну, як там загадка? Ще не відгадала? - запитав Капелюшник, знову повернувшись до Аліси.

- Здаюся! - сказала Аліса. - І яка ж відповідь?

- Уявлення не маю, - сказав Капелюшник.

- Я так само, - озвався Шалений Заєць.

Аліса стомлено зітхнула:

- І треба ж було вбити стільки часу на загадку, яка не має відповіді!

- Якби ти знала Час так, як я, - насупився Капелюшник, - ти б цього не казала, бо Він - живий.

- Не розумію, - сказала Аліса.

- Ще б пак! - зневажливо тріпнув головою Капелюшник. - Ти ж, мабуть, із Часом ніколи й словом не перекинулася!

- Здається, ні... - обережно відповіла Аліса. - Знаю лише, що іноді неправильно його вживаю, коли пишу завдання з мови. [69]

- Ага! Тоді все ясно! - сказав Капелюшник. З Часом треба поводитися правильно! Бач якби ти з ним дружила, він робив би з годинником усе, що захочеш. Ось, припустімо, зараз дев'ята ранку - якраз час початку уроків, а ти береш і шепочеш Часові одне слівце - і стрілки я-ак забігають!.. Пів на другу, час обідати.

- Хотів би я, щоб настав час обіду, - тихенько зітхнув Шалений Заєць.

- Звісно, це було б чудово, - задумливо мовила Аліса, - тільки до того часу я ще, мабуть не встигну зголодніти. 

- Мабуть, - погодився Капелюшник. - Але його можна затримати на половині другої й тримати скільки завгодно.

- Так і ви робите? - запитала Аліса.

Капелюшник скрушно похитав головою.

- Аби ж то... Ми з Часом розбили глека ще в березні, якраз перед тим, коли оцей добродій (він показав чайною ложечкою на Шаленого Зайця) ошалів, - на великому королівському концерті. Я мав співати:

Іди, іди, борщику,

Зварю тобі дощику

В олив'янім горщику...

- Знаєш цю пісню?

- Та наче щось таке чула, - відповіла Аліса.

- Там є ще продовження, - і Капелюшник заспівав:

Мені каша, тобі дощ

Щоб періщив густий борщ!

Іди, іди, борщику...

[70]

Тут Сонько стрепенувся і крізь сон заспівав: «Іди-іди-іди-іди-іди...»

Він співав так довго, аж решті чаєпивців довелося його вщипнути, аби він перестав.

- Ну так от, - повів далі Капелюшник, - доспівую я перший куплет, коли це Королева як підскочить та як зарепетує: «Це марнування Часу! Він убиває Час! Відтяти йому голову!»

- Яке дикунство! - вигукнула Аліса.

- І відтоді, - тоскно додав Капелюшник, - Час для мене пальцем об палець не хоче вдарити! Відтоді у нас завжди шоста година.

Нараз Алісу осяяв здогад.

- І через те стіл накритий до чаю? - спитала вона.

- Атож, саме через те, - зітхнув Капелюшник. - У нас завжди пора чаю, нам навіть ніколи помити посуд.

- Виходить, ви просто пересуваєтесь по колу, чи не так? - спитала Аліса.

- Достеменно так, - відповів Капелюшник. - Вип'ємо чашку і пересідаємо до другої.

- А що ви робите, коли доходите до того місця, звідки починали? - ризикнула спитати Аліса.

- Давайте міняти тему! - втрутився, позіхаючи, Шалений Заєць. - Це вже починає набридати. Пропоную: нехай наша панянка розкаже нам казку.

- Боюсь, я не знаю жодної, - збентежилася Аліса.

- Тоді розкаже Сонько! - скрикнули обидва чаєпивці. - Гей, Сонько, прокинься! - І вони ущипнули його відразу з обох боків.

Сонько спроквола розплющив очі.

- Я не спав, - озвався він хрипким голосочком. - Я чув, хлопці, кожне ваше слово.

- Розказуй казку! - зажадав Шалений Заєць.

- Будь ласка, - підхопила Аліса.

- Але хутко, - докинув Капелюшник, - бо знову заснеш і не докажеш до кінця.

- Колись давно жили собі три сестрички, - швидко заторохтів Сонько, - і звали їх Олша, Асіла і Тільда*. І жили вони на дні криниці.

- І що вони там їли? - запитала Аліса, яку завжди цікавили проблеми харчування.

- Мелясу, - сказав Сонько, хвилину подумавши.

- Не могло такого бути, - лагідно зауважила Аліса, - адже вони всі були б недужі.

- А вони й були недужі, - сказав Сонько. - Дуже недужі...

Аліса спробувала уявити, як то можна все життя харчуватися самою мелясою, і це тільки посилило її сумніви.

- А чому вони жили на дні криниці? - допитувалася вона далі.

- Чому ти не п'єш більше чаю? - цілком серйозно мовив Шалений Заєць.

- Більше? - образилася Аліса. - Я ще взагалі його не пила!

- Більше чаю вона не хоче, - задумливо сказав Шалений Заєць.

- Ти хочеш сказати, менше чаю вона не хоче, - втрутився Капелюшник, - адже випити більше, ніж нічого, дуже просто.

- А вашої думки ніхто не питав, - зауважила Аліса.

- То хто тут зачіпає приватні теми? - переможно запитав Капелюшник.

Відповісти на це було нічого, тож Аліса взяла собі чаю і хліба з маслом, а тоді знов повернулася до Сонька.

- То чому ж вони жили на дні криниці?

Сонько знову трохи подумав і промовив:

- Бо то була мелясна криниця.

- Таких не буває! - сердито сказала Аліса.

- Тс!.. тс!.. - засичали на неї Капелюшник і Шалений Заєць.

- Як моє не в лад - я з своїм назад! Докінчуй казку сама, - набурмосився Сонько.

- Ні, ні, будь ласка, розказуйте далі! - покірно сказала Аліса. - Я більше не перебиватиму. Мабуть, один такий колодязь усе ж був.

- Один! Аякже! - запирхав Сонько. Проте оповідати далі не відмовився.

- Отже, ці три сестрички... вони, бачте, жили собі, лижучи...

- Лежачи? - засумнівалася Аліса, забувши про свою обіцянку.

- Не лежача, а лижучи - вони лизали мелясу! - випалив Сонько, цього разу без жодних роздумів.

- Мені потрібна чиста чашка, - перебив Капелюшник. - Пересуньмося на одне місце. [73]

І тут-таки пересів на сусідній стілець. Сонько посунувся на його місце, Шалений Заєць - на місце Сонька, й Алісі, хоч-не-хоч, довелося сісти на місце Шаленого Зайця. Капелюшник єдиний виграв від такого переміщення, зате Алісі було найгірше, оскільки Шалений Заєць устиг перекинути у своє блюдце глечик з молоком.

Алісі не хотілося знов ображати Сонька-Гризуна, тож вона спитала дуже обережно.

- І все ж я не розумію: як вони там жили?

- Як, як? - озвався Капелюшник. - Лизнуть меляси, та й точать ляси... Второпала, дурненька?

- Перепрошую, а що таке ляси? - спитала Аліса, пускаючи повз вуха останнє Капелюшникове слово.

- Ляси - це баляндраси, - пояснив Сонько.

Спантеличена такою відповіддю, бідна Аліса аж кілька хвилин не перебивала Сонькової оповіді.

- Отак вони й жили, - вів спроквола Сонько-Гризун, позіхаючи й тручи очі, бо його починав морити сон, - лизнуть меляси, поточать ляси, та й малюють всякі вихиляси - усе, що починається з літери Б.

- Чому саме з Б? - поцікавилася Аліса.

- А чом би й ні? - рвучко підвів голову Шалений Заєць.

Аліса знову вмовкла. Сонько-Гризун став западати в дрімоту, та коли Капелюшник його вщипнув, він тоненько вискнув і заговорив далі:

- ... з літери Б, наприклад: баляндраси, блідий місяць, байдики, багацько... До речі, чи траплялося тобі бачити таку штукенцію, як багацько? [74]

- М... м... м... Як би вам сказати, - остаточно розгубилася Аліса. - Я не думаю...

- То й не кажи нічого! - озвався Капелюшник.

Такої нетактовності Аліса стерпіти вже не могла: вона встала й подалася геть. Сонько миттю заснув, а на решту чаєпивців Алісин відхід не справив належного враження, хоча вона й озиралася раз чи двічі - чи не покличуть її назад.

Оглянувшись востаннє, вона побачила, як Заєць із Капелюшником запихають Сонька у чайник.

- Ну й нехай, усе одно я більше туди не піду! - казала собі Аліса, пробираючись крізь хащі. - Скільки живу, дурнішої компанії не бачила!

Не встигла вона це доказати, як раптом у стовбурі одного з дерев угледіла двері.

- Оце цікаво! - подумала вона. - А втім, сьогодні цікаве все. Гадаю, мені можна туди ввійти?

Вона увійшла, і... знов опинилася у довгому коридорі з тим самим скляним столиком.

- Тепер я вже буду мудріша, - сказала вона подумки і почала з того, що взяла золотого ключика й відчинила дверцята до саду. Далі вона відшукала в кишені шматочок гриба і гризла його доти, доки не зменшилася вдвоє.

І ось, пробравшись крізь вузенький прохід, вона вступила нарешті до чарівного саду з барвистими квітниками й прохолодними водограями. [75]

Тема.           М. І. Цвєтаєва «Книги в червоній палітурці». Образ ліричної героїні, яка любить читати. Роль літературних і музичних асоціацій у творі

Мета:

 навчальна: допомогти учням глибше усвідомити ідейно-художній зміст твору, розкрити образ ліричної героїні, роль літературних і музичних асоціацій у вірші;

ƒ. розвивальна: розвивати навички виразного читання, аналізу ліричного твору, характеристики героїв, уміння самостійно знаходити інформацію та складати стислі цікаві повідомлення;

виховна: виховувати любов до книги, до читання художньої літератури, до мистецтва, захоплення прекрасним і прагнення до нього.
Теорія літератури: вірш, ліричний герой, художній образ, художні засоби.

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності.

Оголошення теми й мети уроку

У ч и т е л ь. Як стати особистістю? Що найбільше впливає на формування характеру людини? Над цим замислюється багато людей. Для видатної російської поетеси Марини Цвєтаєвої основними чинниками стали талант, даний від природи, нестримний потяг до книжок як джерела мудрості й досвіду, до мистецтва, самоосвіта й самовиховання, вплив батьків та культурного оточення. Не кожен із нас це мав у дитинстві і має тепер. Єдине, що доступне кожному й залежить тільки від кожного,— це читання якісної художньої літератури, захоплення мистецтвом, самоосвіта й самовиховання. На сьогоднішньому уроці ми спробуємо зазирнути у світ захоплень Марини Цвєтаєвої, щоб краще зрозуміти, що приховане за кожним словом її вірша «Книги в червоній палітурці», що допомогло стати їй непересічною особистістю.

ІІ . Формування вмінь і навичок

1. Слухання музики (Е. Ґріґа (частини сюїти «Пер Ґюнт» —«Ранок» та ін.), Р. Шумана («Казкові картини», «Картини зі Сходу» чи ін.), Ц. Кюї

2. Слово вчителя

— Ми занурилися у світ музичних уподобань ліричної героїні вірша М. Цвєтаєвої «Книги в червоній палітурці». Поділіться своїми почуттями та враженнями.

• Яка музика подобалася

ліричній героїні вірша? (Спокійна, романтична,задушевна)

3. Заслуховування повідомлень учнів про видатних композиторів

Повідомлення № 1

— Едвард Гаґеруп Ґріґ (1843–1907) — норвезький композитор періоду романтизму, музичний діяч, піаніст, диригент, основоположник норвезької професійної композиторської школи.

    Народився в Бергені. Батько майбутнього композитора, Олександр Ґріґ, працював на поважній державній посаді. Мати, Гезіна Гаґеруп, була піаністкою і вчителькою музики. Саме вона дала синові першу музичну освіту. Згодом, у 1858–1862 роках, Ґріґ навчався у Лейпцизькій консерваторії (з 15 років). Тут він учився як піаніст і композитор.

    1863 року Ґріґ їде у Копенґаген (Данія). Тут він знайомиться із норвезьким композитором, автором національного гімну Рікардом Нурдроком, і бере участь у створенні музичної спілки «Евтерпа». Ґріґ виступає як диригент, піаніст, композитор. Концерти спілки, де брав участь Ґріґ, відвідували представники тогочасної інтелігенції, зокрема Ганс Крістіан Андерсен, який дав високу оцінку таланту Ґріґа. У цей час Ґріґ починає плідно працювати як композитор і пише фортепіанну сонату, сонату для скрипки й фортепіано, «Гуморески» для фортепіано, увертюру «Восени», романси (зокрема на слова Ганса Крістіана Андерсена).

    1867 року Ґріґ повернувся на батьківщину, де певний час диригував симфонічними концертами в Крістіанії (нині Осло). Тут він також продовжує компонувати музику, виступає як піаніст, веде

педагогічну діяльність. 1867 року засновує Норвезьку музичну академію й Музичну спілку (згодом — Філармонічне товариство).Тут він пише, зокрема, фортепіанний концерт, перший зошит «Лі-

ричних п’єс» для фортепіано. Суттєву підтримку композиторові надавав Ференц Ліст.

     1870 року Ґріґ певний час перебуває у Римі, де зустрічається з Лістом і знайомиться із тамтешніми музичними діячами й концертними програмами.

     З 1874 р. композитор почав отримувати пожиттєву державну стипендію, що дало йому змогу глибше зосередитися на творчості.

      У 1874–1875 рр. пише знамениту музику до драми «Пер Ґюнт»Генріка Ібсена, яка згодом була перероблена на дві оркестрові сюїти, баладу для фортепіано, струнний квартет. Певний час Ґріґ

живе у рідному Бергені, де, зокрема, організує музичне життя і деякий час є диригентом філармонії.

      Протягом наступних років Ґріґ гастролював у Франції, Англії, Німеччині, Польщі й Угорщині, тішився великою повагою до себе як за кордоном, так і в рідній країні. 1888 року він зустрівся у Лейпцизі з П. І. Чайковським, який високо оцінив його музику.

      Ґріґ став почесним доктором Кембриджського й Оксфордського університетів, був обраний членом Інституту Франції й Берлінської академії. 1898 року Ґріґ організував у Бергені перший Норвезький музичний фестиваль, що мав шалений успіх. 1903 року він записав свої фортепіанні п’єси на грамофонні платівки; ці історичні записи були перевидані на LP та CD і, незважаючи на низьку технічну якість, дають уявлення про високу артистичну майстерність музиканта.

  Помер Ґріґ у рідному місті Бергені, де й похований неподалік свого будинку — «Тролльхаугена».

Ґріґ був композитором яскравого

національного типу. У його творчості переважають малі, переважно ліричні інструментальні форми, у яких і написано більшість його фортепіанних і оркестрових п’єс, а також пісенний жанр. Десять зошитів ліричних п’єс для фортепіано — вершина творчості композитора. Пісні Ґріґа, яких налічується понад 240, написані здебільшого для дружини композитора Ніни Гаґеруп, чудової співачки, яка іноді виступала із чоловіком у концертах. Також Ґріґ є автором низки камерно-інструментальних циклів, зокрема трьох скрипкових сонат.

       Аранжування найвідоміших мелодій Ґріґа були використані в популярній опереті «Пісня Норвегії» (1940-ті роки), заснованій на історії життя композитора.

Повідомлення № 2

— Роберт Шуман (1810–1856) — видатний німецький композитор-романтик, диригент, музичний критик та громадський діяч.

       Роберт Шуман народився у Цвіккау 8 червня 1810 року в сім’ї книговидавця Августа Шумана. Перші уроки музики Шуман брав у місцевого органіста; у віці 10 років почав компонувати, зокрема хорову й оркестрову музику. Відвідував гімназію в рідному місті, де познайомився з творами Байрона і Жан-Поля (Й. П. Рихтера),ставши їх пристрасним прихильником. Настрої й образи цієї романтичної літератури згодом відбилися в музичній творчості Шумана. У дитинстві привчився до професійної літературної роботи,зокрема складав статті для енциклопедії, що виходила у видавництві його батька. А шкільні навчальні літературні твори-реферати Шумана мали такий рівень, що надруковані були як додаток до зібрання його зрілих журналістських праць. У певний період юнацтва Шуман навіть вагався, стати йому письменником чи музикантом.

     1828 року він вступив до Лейпцизького університету, а наступного року перейшов до університету Гейдельберга. Він планував стати юристом, але музика все більш захоплювала душу хлопця, і успіхи у фортепіанних заняттях вселили йому думку про кар’єру піаніста, який дає концерти. 1830 року він отримав у матері дозвіл повністю присвятити себе музиці й повернувся до Лейпцига, де сподівався знайти відповідного наставника. Там він почав братии уроки фортепіано у Ф. Віка і композицій — у Г. Дорна. Прагнучи стати справжнім віртуозом, він займався з фанатичною завзятістю, але саме це й призвело до біди: експериментуючи з механічним пристроєм для зміцнення м’язів руки, він пошкодив палець, і сподівання на професійну кар’єру піаніста довелося облишити.

 Тоді Шуман

серйозно зайнявся композицією й водночас музичною критикою. Знайшовши підтримку й можливість співпраці, Шуман зміг 1834 року заснувати одне з найвпливовіших музичних періодичних видань — «Новий музичний журнал», який протягом кількох років редагував і в якому регулярно публікував свої статті. Він зарекомендував себе прихильником нового в мистецтві.

У цей час Шуман закохався в дочку свого вчителя — Клару Вік,майбутню видатну піаністку.

Молоді люди одружилися 1840 року.У цей рік Шуман створив близько 140 пісень. Спільне життя Роберта й Клари було щасливим. У них народилося восьмеро дітей; Шуман супроводжував дружину в концертних поїздках, а вона, у свою чергу, часто виконувала музику чоловіка. Він продовжував компонувати та викладати, а також

керував концертним життям Дюсельдорфа (на посаді музік-директора).  На честь

композитора названо астероїд головного поясу 4003 Шуман.

  Шуман —

один із яскравих представників романтичного мистецтва XIX століття. Багато в чому споріднена поезії Г. Гейне, творчість Шумана кликала у світ високої людяності. Розширюючи межі й засоби музичної мови, він прагнув із повнотою й точністю передати, з одного боку, процеси духовного життя, з іншого — життя «зовні» — зв’язки й контрасти явищ, створюючи «драматургію» життя. Звідси, зокрема, його прагнення тісно зближувати музику з літературою, поезією.

      Значна частина фортепіанних творів Шумана — цикли з невеликих п’єс лірико-драматичного, образотворчого й «портретного» жанрів, наприклад «Карнавал», у якому строкатою плетеницею

проходять сценки, танці, маски, жіночі образи, музичні портрети Паганіні, Шопена. Близькі до нього цикли «Метелика» і «Давідсбюндлери». Цикл п’єс «Крейслеріана», названий за іменем літературного героя Е. Т. А. Гофмана — музиканта-фантазера Іоганнеса Крейслера, належить до найвищих досягнень Шумана. Разом із творами варіаційного й сонатного типів у Шумана є фортепіанні цикли, побудовані за принципом сюїти або альбому п’єс: «Фантастичні уривки», «Дитячі сцени», «Альбом для юнацтва» та ін. У вокальній творчості Шуман розвивав тип ліричної пісні Ф. Шуберта. У тонко розробленому малюнку пісень Шуман відобразив деталі настроїв, поетичні подробиці тексту, інтонації живої мови.

       Ідеали Шумана були близькими передовим музикантам XIX століття. Його високо цінували Фелікс Мендельсон, Гектор Берліоз,Ференц Ліст. У Росії творчість Шумана пропагували

А. Г.Рубінштейн, П. І. Чайковський, Г. А. Ларош, діячі «Могутньої купки».

Повідомлення № 3

— Цезар Антонович Кюї (1835–1918) — російський композитор та музичний критик, член «Могутньої купки» і Бєляєвського гуртка, професор військової фортифікації, інженер-генерал.

Народився у Вільні. 1851 року вступив до інженерного училища, 1855-го — отримав офіцерський чин, а 1857-го — завершив Миколаївську інженерну академію. Залишений при ній репетитором топографії, потім викладачем фортифікації, з 1878 року — на посаді професора водночас у трьох військових академіях: генерального штабу, інженерної та артилерійської.

      Як композитор, Кюї публічно дебютував у концерті Імператорського музичного товариства 1859 року, де було виконано його скерцо, присвячене дружині Мальвіні Рафаїлівні Бамберґ.        Значний вплив на долю Кюї зіграло його знайомство з Балакірєвим та іншими учасниками майбутньої «Могутньої купки» — Мусоргським, Римським-Корсаковим і Бородіним, а також з Даргомижським.

      Пізніше Цезар Кюї брав участь у Бєляєвському гуртку. У 1896–1904 роках Кюї був головою петербурзького відділення, а в 1904 р. обраний почесним членом Імператорського російського музичного товариства.

      Творчий доробок Ц. Кюї як композитора містить: 14 опер, зокрема «Син мандарина», «Вільям Раткліфф», «Анджело», «Сарацин», «Капітанська дочка», 4 дитячі опери; твори для оркестру, камерних інструментальних ансамблів, фортепіано, скрипки, віолончелі; хори, вокальні ансамблі, романси (понад 250), поміж яких найвідомішими є «Сожжённое письмо», «Царскосельская статуя» (слова О. С. Пушкіна), «Эоловы арфы» (слова А. М. Майкова) та інші.

       Дізнаючись більше про творчість та особистість композитора Ц. А. Кюї, мимоволі ставиш собі запитання: «Чи то він талановитий від Бога, чи талановиті предки обдарували майбутнього композитора особливими якостями, які запалили зірку на композиторському небокраї Росії?»

З ім’ям також пов’язаний цікавий факт із навчання композитора: «Остроградський,— згадує композитор,— збирається мені поставити 9 (за 12-бальною системою). Раптом мій товариш Струве (згодом будівничий Літейного мосту), точно за якимось натхненням, каже: “Даруйте, Ваше Превосходительство, але його звуть Цезарем”.— “Цезарем? Ви тезка великого Юлія Цезаря?” Остроградський підвівся, уклонився мені й навіть поставив 12». Пізніше, уже на іспиті, Кюї відповідав хоч і бадьоро, але не зовсім точно, проте був знову оцінений Остроградським найвищим балом. Після іспиту він сказав Кюї: «Напишіть вашим батькам удячного листа за те, що назвали вас Цезарем, а то не мати б вам 12 балів».

Повідомлення № 4

— Діоген Синопський родом із Синопи, більшу частину життя провів на міському звалищі поблизу Коринфа. Творів не писав і зажив слави передусім завдяки притчам та висловлюванням, що ними супроводжував нестандартні, із загальнозвичної точки погляду, ситуації у своєму житті. Усі відомості про життя та погляди Діогена Синопського взято з анекдотів про нього, опублікованих у книзі Діогена Лаертського «Про життя, вчення та висловлювання славетних філософів».

     Діоген був людиною, яку сьогодні назвали б вигнанцем. Він не переймався пошуком роботи й не мав власного майна та постійного місця проживання. І тому він ночував у храмах, у славетній

діжці. Замість матрацу він підкладав листя — єдиний натяк на комфорт. Він вдягав старого поношеного плаща, спирався на ціпок, за плечима носив невеликий мішок із усім найпотрібнішим.

Згадували такий випадок: він побачив, як хлопчики п’ють воду з річки просто з рук. Діоген був спантеличений: «Потреби дитини — і то менші від моїх!». Викинув свій кубок, думаючи, що той

йому більше не потрібен. Він вважав, що природа наділила людину всім, що їй потрібно.

5. Робота з текстом

Виразне читання поезії М. Цвєтаєвої

«Книги в червоній палітурці» учнями

З раю моїх дитячих літ

Ви, незрадливі любі друзі,

Шлете мені палкий привіт

В старій червоній палітурці.

Що тільки вивчу я урок,

Відразу йду до вас, бувало.

— Вже пізно! — Мамо, лиш рядок!..—

Та мати завше забувала.

На лампі мерехтять вогні…

Як гарно з книгою у хаті!

Під Ґріґа, Шумана, Кюї

Про долю Тома запізнати.

Вже смеркло, холод у вікно…

Том з Беккі з вірою чекають.

І смолоскип індійця Джо

У сутінках печер блукає

На цвинтарі десь крик сови…

(Боюсь!) Біжить — крізь темінь стежка —

Хлопчина, прийма у вдови,

Як Діоген, що в бочці мешка.

Сіяє в залі трону лак

Над юнаком — корона вежить.

Раптом (О Господи!) — жебрак,

Ще й мовить: «Трон мені належить!»

Та кожен знову в пітьмі зник.

Британії судьба — страждати…

— Та чом би серед любих книг

Знов з лампою не задрімати?

О золоті мої часи,

Палає серце на папері!

Та й імена ці золоті:

Жебрак, принц, Том і Гекельберрі!

(Переклад І. Папуші)

6. Спостереження над текстом

• ƒƒ Від імені кого ведеться оповідь? (Від першої особи, від імені ліричної героїні.)
• ƒƒ Хто головна героїня вірша? (Дівчинка-школярка, яка дуже любить читати.)
• ƒƒ До кого звертається лірична героїня? Якими словами? Про що це свідчить? (До книг, яких вона вважала своїми незрадливими друзями. Це свідчить про її захоплення книгами, романтичну налаштованість, мрійливість.)
• ƒƒ Коли вона сідає за книгу? (Після того, як вивчить уроки.)
• ƒƒ Як мама реагує на захоплення дочки книгами? (Застерігає ві надмірного захоплення, але й розуміє, не перешкоджає.)
• ƒƒ Якими є музичні вподобання дівчинки? Як ви вважаєте, чому? (Це класична музика, спокійна, задушевна, розбуджує творчу уяву, спонукає до мрії.)
• ƒƒ Що читає лірична героїня? Як вона реагує на те, що прочитала? Як ви вважаєте, чому? (Лірична героїня любить читати про пригоди дітей, її улюблений письменник — Марк Твен; жваво реагує на прочитане — радіє, боїться, мерзне; дівчинка вміє співпереживати, має багату уяву.)
• ƒƒ Про що свідчить згадка героїні про Діогена? (Це свідчить про її начитаність, обізнаність зі світовою історією.)
• ƒƒ Які часи героїня називає золотими? Чому? (Це роки дитинства — щасливі, безтурботні, сповнені радості відкриття світу, коли є можливість досхочу зайнятися улюбленими справами.)
• ƒƒ Чому вона називає й імена літературних героїв «золотими»? Про що свідчить вибір ліричною героїнею її улюбленців? (Саме ці герої їй близькі за духом, за пориваннями, за характером; можливо, це те, чого їй самій бракує в реальному житті.)

7. Інтерактивна вправа «Сонечко»

8. «Усне малювання»

• Змалюйте ліричну героїню вірша М. Цвєтаєвої, якою ви її собі уявляєте.

9. Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»

• Визначити головну думку вірша М. Цвєтаєвої.

10. Постановка та розв’язання проблемних питань

• Чому вибір ліричної героїні зупинився саме на цих названих нею літературних героях?
• Якою мірою, на вашу думку, образи ліричної героїні та авторки збігаються?
• Чи не є шкідливим для гармонійного розвитку людини надмірне захоплення книгами?

ІІІ . Домашнє завдання

1.Опрацювати с.220-224.

2.Виконати завдання 3 на с. 224 (письмово у зошиті).

Шановні учні! Продовжуємо публікації робіт.
Робота Токача Д.

Процай Є.

Шановні учні! Продовжуємо публікації робіт.
Робота Соляника О.

Шановні учні! 8 квітня надіслані нові роботи на виставку.
Перша робота Бірюкової Тетяни (5-Г клас)

Шановні учні!
Починаємо публікацію творчих завдань. Будь ласка, підписуйте свої роботи!
Малюнки Марушкевич О. ,Гавриленко П., Моцненко М., Кіях С.
Додались нові витвори мистецтва.
Роботи Степаненко Каті, Чайки Марії, Недайводи Марії, Чеховського Іллі.