Допомога учню. 11 клас.

1.Шановні учні! На період карантину пропоную вам додаткові матеріали для самостійного опрацювання.

Тема.  Постмодернізм — одне з найяскравіших літературних явищ другої половини ХХ ст., його теоретичні засади й художня (літературна) практика. Соціо-історичні, культурно-філософські та естетичні чинники розвитку постмодернізму в художній літературі. Основоположні принципи постмодерністської поетики

Мета:  допомогти учням усвідомити характерні риси постмодернізму як одного з найяскравіших явищ літератури другої половини ХХ ст.; розвивати навички самостійного пошуку інформації, відбору її та систематизації; сприйняття навчального матеріалу на слух, висловлення своєї думки про підняті проблеми; виховувати прагнення до пізнання, розширення свого кругозору, любов до літератури, естетичні смаки.

Обладнання:  портретна галерея письменників-модерністів, виставка їхніх творів, творів інших видів мистецтва у стилі постмодернізму; словники літературознавчих термінів, таблиця.

Тип уроку:  вивчення нового матеріалу.

                                     Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності учнів

У ч и т е л ь. Історія людства позначена послідовною зміною культурних епох. Остання з них дістала назву доби постмодерну. У максимально широкому контексті під постмодернізмом розуміють «глобальній стан цивілізації останніх десятиліть, усю суму культурних настроїв і філософських тенденцій» (О. Вайнштейн), що пов’язані

з відчуттям завершеності цілого етапу культур історичного розвитку, вичерпаності «сучасності»… Віяння, які породили постмодерн, віддзеркалили зміни в житті людства, розчарованого результатом реалізації світових ідей, що панували у ХХ ст., і проектів «законодавчого розуму», який підійшов до межі самознищення й шукав шляхи співіснування таких відмінних одне від одного, занурених у власні інтереси рас, народів, націй, державно-політичних і релігійних систем, не кажучи вже про окремих людей. Аби вижити, суспільства сьогодні «змушені виробити й засвоїти менталітет, який є адекватним інструментальній могутності й передбачає надзвичайно високу міру терплячості, готовності до самокритики й компромісів» (А. Назаретян). Весь багатовіковий досвід зазнав переосмислення, послугував базою для виявлення цінностей, що з’єднають людство й не будуть прив’язані до будь-якої однієї ідеології, релігії, філософії.

Постмодерн — це «феномен, що передбачає діалог на основі взаємної інформації, відкритість, орієнтацію на розмаїття духовного життя людства» (Н. Маньковська).

Ось які глобальні проблеми нового в другій половині ХХ ст. мистецького явища ми будемо з’ясовувати на сьогоднішньому уроці.

ІІ. Оголошення теми й мети уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань

IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Робота учнів зі словником літературознавчих термінів

Постмодернізм — світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятилітті ХХ ст. прийшов на зміну модернізму.

Цей  напрям  —  продукт  постіндустріальної  епохи,  епохи  розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних.

2. Лекція вчителя

— Уперше термін «постмодернізм» згадується в роботі німецького філософа рудольфа Панвіца «Криза європейської культури» (1914), але поширився він лише наприкінці 1960-х років спершу для  означення  стильових  тенденцій  в  архітектурі,  спрямованих проти безликої стандартизації, а невдовзі — у літературі, малярстві та музиці.

Як філософська категорія термін «постмодернізм» отримав розповсюдження завдяки філософам Ж. Дерріда, Ж. Батаю, м. Фуко й особливо книзі французького філософа Ж.-Ф. Ліотара «Стан Постмодерну» (1979).

Постмодерністи, завдяки гіркому історичному досвіду, визнали марносилі спроби поліпшити світ, утратили ідеологічні ілюзії, уважаючи,  що  людина  позбавлена  змоги  не  лише  змінити  світ, а й осягнути, систематизувати його, що подія завжди випереджає теорію.  Прогрес  визнається  ними  лише  ілюзією,  з’являється  відчуття вичерпності історії, естетики, мистецтва. реальним уважається варіювання та співіснування усіх (і найдавніших, і новітніх) форм буття.

Принципи  повторюваності  та  сумісності  перетворюються  на стиль   художнього   мислення   з   притаманними   йому   ознаками еклектики,  тяжінням  до  стилізації,  цитуванням,  переінакшенням, ремінісценціям, алюзіями. митець має справу не з «чистим» матеріалом,  а  з  культурно  освоєним,  адже  існування  мистецтва  в попередніх класичних формах неможливе в постіндустріальному суспільстві з його необмеженим потенціалом серійного відтворення й тиражування.

Енциклопедія літературних напрямків і течій подає такий список ознак постмодернізму:

   культ незалежної особистості;

   потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого;

 прагнення  поєднати,  взаємодоповнити  істини  (часом  полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій;

 бачення  повсякденного  реального  життя  як  театру  абсурду, апокаліптичного карнавалу;

 використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності,  несправжності,  протиприродності  панівного в реальності способу життя;

     зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо);

   суміш багатьох традиційних жанрових різновидів;

 сюжети творів — це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох;

 запозичення,  перегуки  спостерігаються  не  лише  на  сюжетно-композиційному, а й на образному, мовному рівнях;

   присутність образу оповідача;

   іронічність і пародійність.

Розглянемо  різні  точки  зору  на  співвідношення  модернізму й постмодернізму.

Американський  літературознавець  Ігаб  Хассан  відзначає  такі ознаки постмодерністської літератури:

   невизначеність;

   фрагментарність;

   деканонізація;

   втрата «Я»,

   іронія;

   гібридизація;

   карнавальність;

   сконструйованість.

Порівняльна таблиця «модернізм-постмодернізм»

за Брайніним-Пассеком

Модернізм	Постмодернізм
Скандальність	Конформізм
Антиміщанський пафос	Відсутність пафосу
Емоційне заперечення попереднього	Ділове заперечення попереднього
Первинність як позиція	Вторинність як позиція
Оціночне в самоназві: «ми — нове»	Безоціночне в самоназві: «ми — все»
Декларована елітарність	Недекларована демократичність
Переважання ідеального над матеріальним	Комерційний успіх
Віра у високе мистецтво	Антиутопічність
Фактична культурна спадкоємність	Відмова від попередньої культурної парадигми
Виразність кордону «мистецтво —немистецтво»	Усе може називатися мистецтвом

Серед  перших  виразно  постмодерністських  творів  —  романи У. Еко «Ім’я троянди» (1980), П. Зюскінда «Запахи» (1985), Д. Апдайка «Версія Роджерса» (1985), Т. Пінчона «Веселка гравітації» (1973).

3. Складання опорно-логічного конспекту «ознаки постмодернізму»

V. Закріплення знань, умінь і навичок

Прокоментуйте!

  Прочитайте висловлювання літературознавців про постмодернізм, прокоментуйте їх.  Яке з них вам найбільш зрозуміле?

«…Постмодернізм — це відповідь модернізму: якщо вже минуле неможливо знищити, бо його знищення веде до німоти, його треба переосмислити: іронічно, без наївності…» (У. Еко).

«Якщо модернізм вирізняється прагненням до абсолютної влади, то постмодернізм — це досвід кінцевості, досвід, у якому знаходить відображення  приреченість  всіх  завойовних  планів»  (Ж.  Дерріда).

«Модернізм і постмодернізм не розділені ані залізною завісою, ані Китайською стіною, бо історія — то є палімпсест, а культура відкрита минулому, теперішньому й майбутньому часам. Я підозрюю, що в усіх нас є дещо від вікторіанства, модернізму й постмодернізму водночас. І автор може протягом свого життя писати і модерні,і постмодерні твори…» (І. Хассан).

«Постмодернізм — не хронологічно фіксоване явище, а певний духовний  стан…  У  цьому  сенсі  правомірним  є  твердженням,  що кожна доба має власний постмодернізм… мабуть, кожна доба підводить нас до порога кризи, яка описана Ніцше в “Несвоєчасних роздумах”, де йдеться про вади історизму… Якщо “постмодернізм” означає саме це, зрозуміло, чому “постмодерністами” можна вва- жати Стерна, і Рабле, і, безумовно, Борхеса…» (У. Еко).

«Одне слово, земна куля переживає постмодерністський спад, напевне, найзначніший і найдоленосніший упродовж усієї історії людства. Принаймні — найпомітніший. Він, як заведено, плутає карти, але відкриває очі. Тому тільки сьогодні стає можливим — як це не парадоксально — краще визначити деякі загальні закономірності земного буття й уявити собі його саме у вигляді вічної зміни модерністських “злетів” і постмодерністських “спадів”» (Д. Затонський).

«Постмодернізм  багато  чим  зобов’язаний  своїм  виникненням розвитку  новітніх  засобів  масових  комунікацій  —  телебаченнювідеотехніці, інформатиці, комп’ютерній техніці. Виникнувши насамперед як культура візуальна, постмодернізм в архітектурі, живопису,  кінематографі,  рекламі  зосередився  не  на  відображенні,а на модулюванні дійсності шляхом експериментування зі штучною  реальністю  —  відеокліпами,  комп’ютерними  іграми,  диснеївськими атракціонами. Ці принципи роботи з «іншою дійсністю, тими знаками культури, які покрили світ панциром слів, поступово просоталися й в інші сфери, захопивши у свою орбіту літературу, музику, балет» (Н. Маньковська).

«У сенсі соціальної прагматики постмодернізм може усвідомлюватися як вираження нової ситуації, у якій суспільство й культура намагаються виявити продуктивні зв’язки та інновації, збереження й оновлення соціальних форм. Часи, коли домінувала традиція, давно вже позаду. Проте й доба домінування інновації, тобто доба модернізму,  минає.  Виникають  нові  мотиви  відкриття  інновації всередині традиції…» (Т. Керімов).

«Постмодерністська  позиція  нагадує  мені  чоловіка,  закоханого в дуже освічену жінку. Він розуміє, що не може сказати їй «кохаю  тебе  шалено»,  бо  розуміє,  що  вона  розуміє  (а  вона  розуміє, що він розуміє), що подібні фрази — прерогатива Ліала. Утім, вихід існує. Він повинен сказати: «За висловом Ліала, кохаю тебе шалено». При цьому він уникає удаваної простоти й прямо показує  їй,  що  не  має  можливості  говорити  просто:  він  у  такий  спосіб дає їй зрозуміти те, що кохає її, але його кохання живе в добу втраченої простоти. Якщо жінка готова грати в ту саму гру, вона зрозуміє,  що  освічення  в  коханні  залишилося  освіченням  в  коханні.  Жодному  із  співрозмовників  простота  не  дається,  обидва витримають натиск минулого, натиск всього до них сказаного, від якого вже нікуди не дінешся, обоє свідомо й охоче вступають у гру іронії… І все ж таки їм удалося ще раз поговорити про кохання…»

(У. Еко).

«Розглядаючи світ тільки крізь призму його усвідомлення, тобто виключно як ідеологічний феномен культури, навіть вужче — як феномен писемної культури, постструктуралісти готові уподібнити самосвідомість особистості до певної суми текстів у тій масі текстів різного ґатунку, яка, на їхню думку, і складає світ культу- ри. Оскільки, як не втомлюється повторювати Дерріда, “нічого не існує поза текстом”, то і будь-який індивід у такому разі неминуче перебуває “всередині тексту”… Весь світ зрештою сприймається як нескінченний, безмежний текст» (І. Ільїн).

«Скриптор, що прийшов на зміну Автору, несе в собі не пристрасті, настрої, почуття або враження, а тільки неосяжний словник, з якого він черпає своє писання, що не знає зупину; життя лише наслідує книгу, а сама книга виткана зі знаків, сама наслідує щось уже забуте, і так до нескінченності» (Р. Барт).

«Подібно до давньої химери, постмодерн грізно гарчить на розтиражовані шаблони високого модернізму, буцає ідею реалістичного мімезису і своїм отруйним хвостом злісно жалить жанрові штампи розважального чтива та інших форм індустрії розваг» (І. Ільїн).

«Саме за нашої доби розпочинається осягнення світу, у якому всі  цінності,  всі  абсолюти перетворюються  на  міфічних  істот…» (Дж. Ваттімо).

VI. Домашнє завдання

1.Опрацювати конспект.Розповідати про соціоісторичні, культурно-філософські та естетичні чинники розвитку постмодернізму в художній літературі.

2. Прочиати оповідання М.Павича «Дамаскін».

Тема. Оповідання Милорада Павича «Дамаскин». «Віртуальний  історизм»  як  характерна    ознака  творчості письменника

Мета:  допомогти учням усвідомити ідейно-художні, естетичні особливості твору письменника; розвивати навички аналізу постмодерністських творів, уміння висловлювати свою думку й аргументувати її; виховувати повагу до культурних надбань народів світу, естетичний  смак,  прагнення  до  духовного  саморозвитку.

Тип уроку:  формування вмінь і навичок.

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель

— Чого ти хочеш?

— Книжку.

такий діалог ведуть герої одного з творів К.Рансмайра. Як хочеться, щоб такі слова звучали якнайчастіше з уст молоді, школярів. Адже гарна книга — це і розрада, і порада, а стосовно творів постмодернізму — ще й інтелектуальна розминка, тест на ерудицію, загальну  літературну  освіту  й  свідоме  ставлення  до  життя,  його різноманітних виявів. Про художній твір постмодернізму та його естетичну вартість і говоритимемо на уроці.

ІІ. Оголошення теми й мети уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань

1. Бесіда

  Що ви знаєте про автора оповідання «Дамаскин» М. Павича?

  Яке враження у вас склалося від твору?

  У чому особливості читання твору й гри письменника з читачем?

2. Стислий переказ сюжету оповідання

Можливі варіанти переказу

До  сербської  Остени  приходять  800  будівничих,  і  всі  на  ім’я Йован. Вони

видатні майстри, які будують храми в давньогрецькому стилі.

       Дочка пана Николича фон Рудки, попечителя сербських шкіл і судді, Атилія забажала, щоб до її весілля вибудували палац, де вона житиме, та церкву, де вінчатиметься. Покликали найкращих будівничих — Йована Лествичника та Йована Дамаскина.

Атилія розповіла Дамаскину про свої сни-мрії. Ніби в неї народилася дитина, і вона її любить та ростить. А в того сина — особлива прикмета: шрам у вигляді заплющеного ока. У Дамаскина виявився такий самий шрам.

     Читачі  потрапляють  на  перше  «перехрестя»  й  читають  або про палац, або про третій храм, які будуються одночасно. Йован, будівничий  церкви,  показує  креслення  трьох  церков  —  зеленої (цей посаджений ним самшит ростиме разом із храмом і набуватиме  однакового  вигляду  з  ним),  жовтої  (з  каменю)  та  бузкової  (це храм на небі, храм душі).

      Якось панові повідомили, що церкву перестали будувати, бо перестав рости самшит. Коли Николич запитав, чому не росте самшит, йому відповіли: «Десь ви согрішили, пане Николич. Щось ви заборгували, комусь од рота кусень хліба відірвали. Коли покаєтеся й спокутуєте, борг повернете». А пан справді заборгував будівельникам. Палац  теж  стоїть  недобудований.  На  Дамаскина  хтось  напав і поранив, тому він зник. Атилія хоче його розшукати, йде в палац. Читач знову опиняється на «перехресті» й може читати або про їдальню, або про спочивальню.

Атилія розуміє, що Дамаскин зашифрував їй послання в назвах меблів, у малюнках на стелі. Вона починає розгадувати, користуючись компасом і циркулем, здогадується, у які місця її кличуть,і їде туди. Усе вказує на один монастир. Атилію з почтом добре там приймають. Дочка пише батькові листа із враженнями про поїздку, місцевість, гостинність ченців. На зворотній дорозі до дівчини в карету підсідає молодий чоловік, схожий на її нареченого Александра, і дає книгу, у якій описано точно такими словами, як вона писала, подорож до монастиря. Але книга називається «Життєпис генерал-майора і кавалера Симеона, сина Стефана Пищевича в роках 1744–1784». Атилія дивується. Між нею та молодиком відбувається любовна сцена. Атилії здається, що це Александр, вона не помічає відрубаного вказівного пальця в юнака (а саме таке поранення дістав Дамаскин).

Повернувшись додому, Атилія розраховується з боргами батька й вибачається перед будівничими; по знаках у спочивальні знову здогадується, що Дамаскин її кличе. Вираховує маршрут і їде. Кінцевий пункт — монастир, який, виявляється, належить їй самій. У подарунок вона дістає ще дві обручки й… відрубаний палець у скриньці.

IV. Формування вмінь і навичок

1. Визначення в оповіданні м. Павича «Дамаскин»

ознак постмодернізму (заповнення таблиці)

№	Ознаки постмодернізму	Приклади
1	Гра письменника з текстом і читачем	Можливість читати розділи від «перехресть» у будь-якому порядку

2	Інтенсивне використання фактів візантійської та поствізантійської культури («віртуальний історизм»)	Будівництво храмів за давньогрецькими зразками, античні статуї, міфи (про храм на небі, про урни, у які збирають сльози та ін.)
3	Відтворення «місцевого» колориту: балканські імена, географічні назви; побутові деталі	Імена та прізвища: Йован, Станаревич, Лаушевич, Влашич, Аксентієвич, Дмитрієвич, Ване, Майзінгер, Бауер та ін. Географічні назви: Карловиці, Земун, Панонія, Остєна, Танчев, Сремська митровиця та ін. Їжа та напої: дрантя, «безсоромний паприкаш», чорнослив, відлежаний у тютюні для люльки

2. Добір цитат із тексту до улюблених художніх засобів письменника*

Художні засоби	Приклади
розгорнуті (схожі на барокові) метафори	— Ви гадаєте, я грію?— усміхнулась вона до Дамаскина.— Де там! Цими звуками я поливаю квіти в садку від вікнами. …Що можна сказати про будинки? Просто, якісь із них мають хист нас любити, а якісь — ні. Будинки — то по суті безперервне листування між будинком та тими, хто в них мешкає
Парадольні портрети	Один із будівничих був старий, переляканий чоловічок, короткорукий і такий мовчун, що коли його примушували заговорити, рот його ляскав, наче риб’ячий міхур. Дамаскин був гарний, але лівша, з міцними литками й цупкою чорною бородою із золотою защіпкою. Лікті та зап’ястя в нього були перев’язані білими хустками, як це роблять шаблісти. Коли вони нападають, хустки розвіваються і спантеличують супротивника — той не знає точно, з якого боку слід чекати удару. Але молодий Дамаскин не носив ані шаблі, ані ножа. майже весь час мовчав, хоча безупинно щось робив руками
Каталогізація, «плетення словес»	Імена будівничих, географічні назви, речі (наприклад, меблі в кімнаті всі починалися на «с»)

3. Визначення традиційних художніх засобів, використаних автором в оповіданні

Іронія  —  невідомому,  який  напав  на  сплячого  Дамаскина,  не вдалося його вбити, бо раптом «прикро забурчало в животі»;

гіпербола — в Атилії так багато мрій і відчуттів, що їх щодня доводиться забувати «не пудами чи кілограмами, а тоннами»;

афоризми — «Якщо хочеш довго і щасливо прожити на землі, не щади себе ні в чому»;

епітети, порівняння та ін.

5. Інтерактивна вправа «мозковий штурм»

  Чи можна винести якісь моральні уроки з оповідання?

Очікувані відповіді

   Слід дбати про «храм душі».

   Гріхи необхідно спокутувати, а борги сплачувати.

   Кохання — дивне й непередбачуване почуття.

Домашнє завдання:

Підготуватись до опитування за темами "Постмодернізм" та творчість М.Павича.

Система образів та сюжетна лінія, алегорично- моральний зміст сюжету драми Ф.Дюрренматта «Гостина старої дами». Проблема сенсу життя окремої людини, спокутування боргів минулого, права сили в контексті духовного досвіду повоєнної Європи. Художня своєрідність твору

Мета — формувати компетентності:

ƒ. предметні (поглиблені знання про західноєвропейську драматургію другої половини ХХ ст. (на прикладі п’єси Ф. Дюрренматта «Гостина старої дами»); навички дослідницько-аналітичної роботи з текстом; культуру зв’язного усного мовлення; мислення);

ƒ. ключові (уміння вчитися: навички пізнавальної діяльності та критичного мислення; комунікативні: навички спілкування в колективі й толерантне ставлення до думок та почуттів оточуючих; інформаційні: уміння визначати роль деталі в тексті; навички роботи з книгою; загальнокультурні: естетичний смак та зацікавленість читанням; світогляд).

Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на цій основі вмінь та навичок.

Основні терміни й поняття: драма-притча, символ, «театр рефлексії».

Міжпредметні зв’язки: мистецтво (художня культура).

П’єса зла, відтак трактувати її слід

якнайгуманніше. І персонажі мають

викликати не гнів, а сум.

Ф. Дюрренматт

Перебіг уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Фронтальне опитування

·         Назвіть характерні особливості західної драматургії другої половини ХХ ст.

·         Розкажіть про «театр абсурду».

·         Назвіть характерні ознаки драми-притчі.

·         Що було основним об’єктом зображення у п’єсах драматургів-абсурдистів?

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

— «Найгірший фінал — спосіб привернути увагу до проблеми, її глибини, може й дістатися її дна. А щодо моралі, то я вважаю, що всі мої п’єси — притчі, хоч і далекий від думки, що людину варто повчати, я лише намагаюсь зрозуміти світ, і лише притчі

допомагають це зробити»,— так драматург Фрідріх Дюрренматт пояснював, чому його п’єси не мають щасливого фіналу. Разом із ним пропоную сьогодні також спробувати частково збагнути світ, дослідивши одну з найвідоміших п’єс автора.

             (Учні занотовують до зошитів тему уроку.)

ІV. Робота над темою уроку

1. Вступне слово вчителя

— 1956 року Фрідріх Дюрренматт написав п’єсу «Гостина старої дами», яка впродовж декількох театральних сезонів обійшла сцени найвідоміших театрів Європи та за яку у Франції автор здобув Мольєрівську премію.

     П’єса народилася зі спогадів про маленький вокзал, на якому зазвичай не затримувалися потяги. Автор поставив собі запитання: «Що могло затримати тут потяг?», «Хто міг дозволити собі скористатися для зупинки стоп-краном?».

Відповівши на ці запитання, драматург створив п’єсу, що починалася з того, як і з якої причини найбагатша жінка світу раптом опинилася у рідному, давно збіднілому містечку.

Події відбувалися в наші дні, але час та місце чітко не визначені: десь у забутому Богом і людьми містечку середньої Європи.

      Але це маленьке містечко Ґюллен (у перекладі зі швейцарського діалекту означає гній) ніби виокремлене із загального сучасного життя, щоб стати узагальненням із глибоким змістом.

2. Повідомлення учня за випереджальним домашнім завданням

(Учень виступає із повідомленням про історію створення п’єси «Гостина старої дами» Ф. Дюрренматта.)

Очікуваний зміст повідомлення

      Сюжет драми виріс із незавершеної повісті «Місячне затемнення». За задумом автора, ця повість мала розповідати про уродженця одного швейцарського села, який за півстоліття повернувся на Батьківщину мультимільйонером. Метою подорожі багатія до

рідного села була помста землякові, який колись звабив його кохану. За допомогою грубого підкупу головний герой змушує селян мовчки розправитися з давнім ворогом. У п’єсі «Гостина старої дами» блудний син перетворився на блудну доньку, але основні

складові драматичної інтриги збереглися: скривджене кохання як мотив помсти, підкуп і вбивство як шляхи її здійснення.

3. Проблемно-змістове аналізування літературного твору

(дослідницько-аналітична робота)

Схарактеризуйте за запитаннями образи героїв, проблематику, ознаки трагікомедії та гротеску у п’єсі Ф. Дюрренматта «Гостина старої дами». Зробіть висновки.

Запитання та завдання для роботи

Ґюллен і ґюлленці

·         Яким ми бачимо містечко на початку твору?

·         Які деталі свідчать про колишнє багатство міста і теперішній занепад? На який порятунок сподіваються мешканці?

·         Як до Клер ставляться ґюлленці, чи можна вважати їхню радість щирою?

·         Як поводиться Бурґомістер, який має вмовити Клер?

·         Чому згодом ситуація стає дивною? У чому саме? Як поводяться ґюлленці?

·         Автор дав місту таку назву, що у перекладі зі швейцарського діалекту означає гній. Чи вважаєте ви це випадковістю?

Образ Клер Цаханасян

·         Хто така Клер Цаханасян? Стисло розкажіть історію її життя.

·         Навіщо автор вводить до експозиції епізод із зупинкою потяга?

·         Як героїня сприймає гостинність ґюлленців?

·         Чим зумовлена жорстока умова «благодійного внеску» мільярдерки?

·         На вашу думку, чи можна стверджувати, що мета Клер не тільки помста Іллю, а й громаді міста?

·         Чи можна зрозуміти дії Клер? А підтримати?

Образ Альфреда Ілля

·         Яким ми бачимо героя на перших сторінках п’єси?

·         Чого він очікує від зустрічі з Клер?

·         Як можна схарактеризувати стан душі Ілля у цей час? Чому?

·         Коли Ілль починає прокидатися від сну совісті? Наведіть цитату з твору.

·         Як змінюється самооцінка Ілля? Які зрушення відбуваються у його свідомості? Наведіть цитату з твору.

·         Чим, на вашу думку, спричинена покора героя щодо вироку ґюлленців — слабодухістю чи моральною силою?

·         Чому смерть Ілля водночас безглузда й піднесена?

Очікуваний результат

Ідея, яку уособлюють ґюлленці,— утілення принципів морального занепаду та знецінення гуманізму, слабодухості та конформізму, знищення загальнолюдських цінностей під владою грошей.

Проблематика твору. У п’єсі «Гостина старої дами» Ф. Дюрренматт розглянув проблему ціни життя окремої людини та спокутування нею боргів минулого.

Ознаки трагікомедії та гротеску у творі. Використана драматична форма — трагікомедія. Гротескне перебільшення, комічні ситуації, балаганні жарти, неочікувані парадокси, властиві трагікомедії,— засоби, завдяки яким не лише відтворено справжню

природу світу й людини, а й оголено механізм несправедливого суспільного устрою.

4. Сприйняття творів інших видів мистецтв

(Учні переглядають фрагменти екранізації «Візит дами» (реж. М. К озаков, 1989, СРСР).)

·         Чи змінилося ваше ставлення до героїв п’єси Ф. Дюрренматта?

·         Чи такими ви уявляли персонажів твору швейцарського митця, читаючи «Гостину старої дами»?

V. Узагальнення й систематизація здобутих знань, умінь та навичок

1. Робота з епіграфом до уроку (запис до зошитів)

·         Як ви розумієте слова, що є епіграфом до нашого уроку? (Учні занотовують до зошитів епіграф до уроку.)

2. Бесіда-узагальнення

·         Ф. Дюрренматт говорив, що всі його твори — це драми-притчі. Чи можна «Гостину старої дами» вважати драмою-притчею?

·         Які уроки мудрості ми дістали з цієї історії? Сформулюйте головний урок п’єси Ф.Дюрренматта, використовуючи слово людяність.

VI. Підбиття підсумків уроку. Рефлексія

VІІ. Домашнє завдання

Сформулюйте головний урок п’єси Ф.Дюрренматта, використовуючи слово людяність. (Письмово, фото роботи надіслати на електронну адресу musya311962@gmail.com. На фото вказати прізвище та клас.)